Сьогодні ми зустрілись з одним з найпотужніших письменників сучасної України, для того, щоб обговорити проблеми, пов’язані з літературним і культурним процесом в країні.
7buttons: Доброго дня, Сергію.
Ви багато спілкуєтесь з людьми по всій країні від заходу до сходу. Чи відчутна ментальна різниця серед людей які проживають на різних географічних територіях. Чи є якась модель “середнього українця” або як інколи кажуть “середньо статистичного”, чи все ж таки ця різниця відчутна, тоді в чому вона полягає?
Сергій Жадан: Мені здається, що можна говорити про “середньостатистичного” українця в соціальному плані. Ми всі соціально вразливі й незахищені. А ментально різнимося, звісно. І не бачу в цьому нічого надто поганого. Просто з відмінностей можна витворювати проблему, а можна вбачати в цьому якісь додаткові можливості. Головне, щоби ми всі були подібними в одному – нашому відчутті себе громадянами цієї країни.
7buttons: Продовжуючи тему ментальностей. Чи відчутні якісь зміни у свідомості після “Революції гідності” та як ви сприймаєте ці події вже після тих подій? Адже коли ти дивишся на події відсторонено з позиції історії ти починаєш їх оцінювати по-новому.
Сергій Жадан: Безперечно, країна змінюється. І ми всі змінюємось. Лише мені здається, що все це більшою мірою відбувається не так завдяки ревоюції, як внаслідок того, що в країні триває війна. Війна, як фізичне наближення смерті міняє всіх, хто з нею стикається, інакше й бути не може.
7buttons:Також хотілося б спитати вас щодо розвитку сучасної літератури і її мапи. Чи з’явились нові літературні імена і кого саме ви могли б виділити як надію нової післяреволюційної України?
Нові імена в літературі з’являються постійно, це ж природно. Щодня хтось сідає й пише якісь свої перші рядки. Цей час, час, в якому ми перебуваємо, так само народжує нові літературні імена. Лише називати їх не буду, гадаю, вони й без мене помітні.
7buttons: По мотивам ваших текстів ставлять вистави і знімають фільми. Які відчуття викликає відсторонення від власної творчості? Чи дає це якийсь новий погляд на власне творіння?
Сергій Жадан: Ну звісно. Іноді це корисно – подивитися збоку на написане тобою. Хоча я завжди дотримувався семенківської лінії: написане тобою – тобі не належить. Мені цікаво за цим спостерігати, проте втручатися в чужу роботу немає жодного бажання.
7buttons: У вас великий досвід виступів за кордоном, в країнах ЄС . Чим відрізняється український слухач, читач, від закордонного?
Сергій Жадан: Так закордон – він різний. Польський слухач різниться від німецького, а шведський – від чеського. Німецькомовні читачі-слухачі більш уважні й зосереджені, вони готові годинами слухати авторське читання. Поляки більш подібні до нас. А так назагал – всі люди різні, це й цікаво.
7buttons: Зараз активно проводиться декомунізація в якомусь профанованому варіанті. Наприклад чути заклики переіменування “Дніпропетровська” на “Дніпро” як ви ставитесь до таких виявів патріотизму?
Сергій Жадан: Ну в мене немає жодних симпатій до постаті Петровського. І Дзержинського теж. Не говорячи вже про Леніна. Я ніколи не любив більшовиків, тому в мене жодних внутрішніх конфліктів із цією “декомунізацією” (насправді – дерадянизацією) немає. Інша річ, що пам’ятники Леніну незабаром закінчаться. А частині суспільства, схоже, швидко сподобалось полювання на відьом.
7buttons: Ще одне питання пов’язане з Нобелівським лауреатом з літератури Світланою Алексієвич. Довкола цього імені точилося багато суперечок пов’язаних з “заполітизованістю” преміїї . Хочеться дізнатись ваше ставлення до цієї постаті. (до речі теж лауреат angelus)
Сергій Жадан: У мене позитивне ставлення і до Алексієвич і до цього рішення. Страшенно приємно за братів-білорусів. Чесно кажучи, суперечки мені були малозрозумілі.
7buttons: Відволікаючись від питань політики, хочеться попрохати вас назвати символічну п’ятірку письменників, які видали свої книжки у ХХІ столітті та могли б бути окресленими вами як “голос епохи”
Сергій Жадан: Мені здається, що наша епоха ще й далі говорить голосами минулого століттями, голосами Рільке, Еліота, Мілоша, Целяна, Стуса. Принаймні, я звучання цієї епохи співвідношу саме з ними. З іншого боку – наше століття ще не таке зріле, у нього ще все попереду. Хочеться лише сподіватись, аби воно було не таким кривавим, як попереднє.
7buttons: На різних етапах життя кожній людині трапляются свої особливі книжки, що залишаються з нами або надовго або назавжди. Чи є такі книжки, що сформували вас як особистість?
Сергій Жадан: Так, безперечно. Книги, прочитані в перші сімнадцять років твого життя, так чи інакше лишаються з тобою. Ловлю себе на думці, що перечитую те, що читав чверть століття тому.
7buttons: Певно, останнім хотілось б спитати про те, що завжди було достатньо болючим для багатьох письменників різних епох, різних країн, а саме: яким чином письменник, що зажив собі великої слави, витримує її на собі. Що означає бути відомим письменником?
Сергій Жадан: Нічого не означає. Принаймні, писати від цього краще не починаєш.
7buttons: Дякую за розмову
Влад Петренко