Надія є – підтримка закону № 3413


205426

Василь Данилів: “Приєднуюсь до листа Надії Савченко від 15.02.2016 року, який Надя направила Юлії Володимирівні Тимошенко на її офіційну сторінку у facebook . В листі мова йде про закон  № 3413, прийнятого 26.12.2015 року,  про зарахування одного дня попереднього ув’язнення у слідчому ізоляторі за два дні позбавлення волі у разі засудження.

Реакція Надії на спроби відмінити або внести поправки до цього закону, є вкрай негативною.  В’язень сумління у Росії  Надія Савченко, проходячи пекло каральної машини пострадянської системи , впровадженої  прокурором СРСР  1935-1939 р. Вишинським А.Я. , відчуває на собі її дію і змушена реагувати.  «Товариш» Вишинський запроваджуючи у кримінальну практику «Явку з повинною», поклав початок системі, яка була вигідна комуністичному режиму сталінських часів, а сьогодні – путінському режиму в Росії і режиму ОЗУ ( Організоване злочинне угруповання) в лиці суддів, прокурорів та слідчих України. Вони фабрикують справи, не маючи на це законних підстав, тримають роками людей під вартою, навмисно затягують судовий розгляд, схиляючись до явки з повинною взамін на отримання строку менше меншого, а як ні, то буде сидіти аж до максимального строку в СІЗО і так отримає свій вирок. Незважаючи на спроби заінтересованих осіб з вищевказаної ОЗУ( судді, прокурори, слідчі)відмінити, або повністю змінити суть Закону, налаштувати суспільство проти нього, Закон Надії Савченко почав працювати.

Декілька тисяч ув’язнених скоротивши свій строк в перебування в неволі, опинились на свободі. Більша половина інтегрується в наше суспільство, отримають цілісну родину та все своє життя більш не повернуться до в’язниці. Завдячуючи цьому Закону, діти отримають батька чи матір, батьки сина чи доньку, які були позбавлені волі по різним причинам.  Хтось з них оступився, або ніс часткову вину, хтось був без вини осудженим, не маючи шалених коштів, щоб заплатити тим самим ОЗУ.  Менша половина повернеться назад, це правдива статистика, яка була і є по сей день.  Менша половина не вміє, або не хоче жити по іншому, і ця вина має бути безпосередньо до меншості, або до суспільства та політикуму, яке не дало йому можливості жити і розвиватись.

Отже, з гуманної точки зору, це є правильний закон і відміняти, чи змінювати його, це чинити не по людськи, хоча, про яку людяність ОЗУ можна говорити, коли вони вважають себе кастою, яка знаходиться над всіма в нашій країні.

Пройшовши шлях свого ув’язнення з 14 липня 2012 року у слідчих ізоляторах Кривого Рогу, Житомира, Донецька та Київського СІЗО, катуючи, погрожуючи стратою, утримуючи в нелюдських умовах, без належного медичного обслуговування і  харчування, я по сьогоднішній день відчуваю на собі ту стару систему, яку започаткував прокурор СРСР Вишинський .  Безліч судових засідань та  самовідводів суддів, постійне розглядання справи по суті з початку. Ось і 24 лютого 2016 року  розпочинаємо засідання з новим складом суду з самого початку, ігнорування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства. Невміння, нездатність та небажання застосовувати практику Європейського суду з прав людини, рішення якого є обов’язковим до виконання в Україні, неоднозначність Кримінально-процесуального законодавства і його двояке трактування. Кругова порука між суддями, прокурорами та слідчими, дають змогу  злочинному правосуддю безпідставно утримувати в неволі, без надії на пом’якшення та зміни запобіжного заходу. Тому, людина, яка внесла цей закон, стоїть на стороні гуманності та справедливості, незважаючи на те, що ув’язнена в чужому краї. А я приєднуюсь від свого імені та від імені більшості, яка пройшла, або проходить цю систему несправедливості.  З великою повагою відношусь до цієї сильної духом жінки.

Тримайся Надя!

Слава Україні! Героям Слава!

Василь Данилів”

Київ. СІЗО

23.02.2016р.