У понеділок, 11 листопада у приміщенні Посольства України в Чеській Республіці відбулася щира й тепла зустріч із колишнім політичним в’язнем Кремля Олександром Кольченком та показ фільму «Етапом через пів-Землі» чотирьох авторок (Ангеліна Карякіна, Наталія Гуменюк, Анна Цигима і Наталя Каплан) hromadske.ua про Олега Сенцова та Олександра Кольченка.

 ГО “Українська Європейська Перспектива” мала ту честь бути співорганізаторами цього важливого для української громади Чехії заходу.

Олександр був заарештований російською окупаційною адміністрацією в Криму в 2014 році за сфабрикованими звинуваченнями в терористичній діяльності, 2015 року отримав вирок від російського суду, у вересні 2019 року звільнений в результаті обміну політичних в’язнів та повернувся в Україну. Продовжує навчання в Таврійському національному університеті в Києві.

Сенцова та Кольченка утримували в СІЗО в Москві, судили в Ростові, перевозили етапами на Урал й аж до російської Арктики. Авторки фільму підрахували, що на двох вони проїхали майже 20 тисяч кілометрів — це половина шляху довкола світу. Для них ця подорож ще донедавна тривала винятково Росією. Ця подорож до Чеської Республіки стала першим справжнім виїздом за кордон для Олександра Кольченка.

«Коли ми знімали цей фільм і взагалі стежили за історією Олега та Олександра, то вирішили підрахувати усю російську географію, яка покриває їхню справу. На двох сумарно вийшло майже 20 000 кілометрів, а це половина шляху довкола Землі за екватором», — каже Ангеліна Карякіна.

Олександр говорить, що під час досудового слідства російська ФСБ намагалася його залякати тим, що зараз його всі підтримують, а через рік, мовляв, ніхто й не згадає. Однак підтримку, за словами Олександра, він відчував увесь час і дуже її цінує, адже це не лише моральна чи психологічна допомога, а й певний захист від в’язничного свавілля.

Тепер Олександр повсякчас всюди повторює, що в російських в’язницях ще залишилося багато українських політичних в’язнів, зокрема кримських татар. «Важливо писати їм листи. Важливо про них не забувати. Важливо допомагати їхнім сім’ям матеріально, адже гроші потрібні й на адвокатів, і на передачі в ув’язненні, і на поїздки рідних», — говорить Олександр.

Оптимізму й відвазі цієї людини можна лише позаздрити. «На нашому судовому процесі ми були не учасниками, а лише глядачами на наперед спланованій виставі. Тому коли нам оголошували вирок, ми з Олегом Сенцовим нарешті вирішили втрутитися в хід дії і сказати свої репліки – і ми заспівали гімн України», — пригадує.

За кілька днів Олександр Кольченко повернеться до Києва і продовжить перерване навчання в Таврійському університеті, який теж змушений був переїхати з Сімферополя до Києва. Сьогодні ж кожен з присутніх у Празі хотів потиснути Олександрові руку й побажати успіхів на майбутнє.

Висловлюємо велику вдячність редакції «Громадського» за надання дозволу на показ фільму, Олександру Кольченку за оптимізм, щирість і відвертість, а всім присутнім – за по-домашньому теплу зустріч.

Інтерв’ю Радіо Свобода із Олександром: ” Колишній політв’язень Кремля Олександр Кольченко: «Я до будь-якої влади ставлюся скептично»